Відправною точкою "доктрини Пітерса" є той факт, що сьогодні "з питань вартості товарів та ефективності виробництва конкурувати з Китаєм неможливо. Компанії у будь-якій країні світу, намагаються це робити - приречені". На світовий ринок вийшли подібні ж економіками Індії, Росії, Південно-Східної Азії, що мають низькі витрати на виробництво і мають величезні людські (3 млрд жителів) та інженерними ресурсами.
 
Тільки виробництво інноваційних товарів залишається для "традиційних економік" - їх можна продавати на глобальному ринку втридорога і, таким чином, забезпечити зайнятість та звичні високі зарплати населенню своїх країн (адже інноватори завжди і скрізь одержують найвищі зарплати).
 
Але проблема в тому, що інноваційний бізнес вимагає зовсім іншого мислення та управління, які прямо протилежні, найчастіше парадоксальні, що склалися в США та Європі та викладаються на всіх курсах МВА та ВНЗ цих країн. Власне, лекція Пітерса і була спробою змінити мислення присутніх: половина її була присвячена питанню необхідних для керівника нових якостей та навичок, які необхідно виховувати у себе та застосовувати на практиці. Гуру, відповідно до озвучених ним принципами нової економіки - економіки продажу "переживань, мрії, досвіду буття (а не товарів, як таких)" надихав і змушував вірити в себе слухачів - що погодьтеся важливо, коли ставлять під сумнів усе раніше вивчене і кажуть, що "Треба нагороджувати за чудові провали і карати за правильні, але шаблонні рішення", "Бізнес - не наука, а мистецтво", "Все залежить від усього" та "Для різних ситуацій потрібні різні стратегії управління, різні стилі лідерства".
 
Семінар Пітерса, який має можливість порівнювати менеджмент у різних країнах світу, безцінний насамперед для глобальних суперкомпаній та українських компаній, орієнтованих на експорт, як ПрАТ "Вінницяпобутхім".